Історія справи

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 березня 2026 року

м. Київ

справа №420/554/25

адміністративне провадження №К/990/35464/25

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Кашпур О.В.,

суддів - Радишевської О.Р., Соколова В.М.,

розглянув у порядку письмового провадження як суд касаційної інстанції адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 загону морської охорони) про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії, провадження в якій відкрито

за касаційною скаргою військової частини НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 загону морської охорони) на ухвалу П`ятого апеляційного адміністративного суду від 19 серпня 2025 року, постановлену в складі колегії суддів: головуючого Лук`янчук О.В., суддів: Бітова А.І., Ступакової І.Г.,

У С Т А Н О В И В :

І. Короткий зміст позовних вимог і судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій

1. У січні 2025 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з позовом до військової частини НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 загону морської охорони), у якому просив: визнати бездіяльність військової частини НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 загону морської охорони) щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні з військової служби по день фактичного розрахунку, а саме: несвоєчасна виплата індексації грошового забезпечення, яка була нарахована та виплачена ОСОБА_1 на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 10 квітня 2024 року в справі №420/29756/23, виходячи з його середнього грошового забезпечення, розрахованого відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року №100 (далі - Порядок №100), протиправною; зобов`язати військову частину НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 загін морської охорони) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні з військової служби по день фактичного розрахунку, а саме: несвоєчасна виплата індексації грошового забезпечення, яка була нарахована та виплачена ОСОБА_1 на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 10 квітня 2024 року в справі №420/29756/23, виходячи з його середнього грошового забезпечення, розрахованого відповідно до Порядку №100.

2. Одеський окружний адміністративний суд рішенням від 17 червня 2025 року в задоволенні позову відмовив повністю.

3. П`ятий апеляційний адміністративний суд постановою від 29 липня 2025 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнив. Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 17 червня 2025 року скасував. Ухвалив нове рішення, яким визнав протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 загону морської охорони) щодо непроведення нарахування та виплати ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 01 серпня 2021 року по 19 січня 2023 року. Зобов`язав військову частину НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 загін морської охорони) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 01 серпня 2021 року по 18 липня 2022 року, виходячи з принципу пропорційності, відповідно до Порядку №100, з урахуванням раніше виплачених сум. Зобов`язав військову частину НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 загін морської охорони) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 19 липня 2022 року по 19 січня 2023 року, відповідно до Порядку №100, з урахуванням раніше виплачених сум.

4. П`ятий апеляційний адміністративний суд ухвалою від 19 серпня 2025 року відмовив у задоволенні заяви військової частини НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 загону морської охорони) про роз`яснення постанови П`ятого апеляційного адміністративного суду від 29 липня 2025 року, ухваленої за наслідком розгляду апеляційної скарги ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 17 червня 2025 року в справі №420/554/25.

ІІ. Короткий зміст вимог касаційної скарги

5. Військова частина НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 загін морської охорони) подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просила скасувати ухвалу П`ятого апеляційного адміністративного суду від 19 серпня 2025 року та направити справу до суду апеляційної інстанції на новий розгляд.

6. Касаційна скарга мотивована тим, що оскаржувана ухвала є незаконною та необґрунтованою, постановленою апеляційним судом із порушенням норм процесуального права, вона не відповідає вимогам статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України). Відмовляючи військовій частині НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 загону морської охорони) у задоволенні заяви про роз`яснення постанови П`ятого апеляційного адміністративного суду від 29 липня 2025 року в справі №420/554/25, суд апеляційної інстанції мотивував таку відмову видуманими та неіснуючими обставинами, не дослідив наведені відповідачем у заяві обставини та мотиви, оскаржувана ухвала не містить оцінки аргументів відповідача, мотивів застосування або незастосування тих чи інших норм права.

ІІІ. Рух справи у суді касаційної інстанції

7. Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Кашпур О.В., суддів: Радишевської О.Р., Соколова В.М. ухвалою від 07 жовтня 2025 року відкрив касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.

8. ОСОБА_1 відзиву на касаційну скаргу не подав.

9. Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного адміністративного суду Кашпур О.В. від 24 березня 2026 року справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами з 25 березня 2026 року.

ІV. Позиція Верховного Суду

10. Підставою для відкриття касаційного провадження у справі №420/554/25 стало оскарження судового рішення, зазначеного у частині третій статті 328 КАС України, та посилання скаржника на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права.

11. Надаючи оцінку обґрунтованості касаційної скарги та оскаржуваній ухвалі П`ятого апеляційного адміністративного суду від 19 серпня 2025 року, Верховний Суд, з урахуванням приписів статті 341 КАС України, виходить із таких міркувань.

12. Згідно із частинами першою-четвертою статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

13. Відповідно до частин другої та третьої статті 14 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

14. Згідно із частинами першою та другою статті 254 КАС України за заявою учасника справи, державного виконавця суд роз`яснює ухвалене ним судове рішення, яке набрало законної сили, не змінюючи змісту судового рішення, шляхом постановлення ухвали. Подання заяви про роз`яснення судового рішення допускається, якщо воно ще не виконано або не закінчився строк, протягом якого судове рішення може бути подане для примусового виконання.

15. Роз`яснення судом ухваленого ним судового рішення здійснюється з метою усунення такого недоліку, як незрозумілість цього рішення, що перешкоджає його належному виконанню.

16. У заяві про роз`яснення судового рішення зазначається, що саме у цьому рішенні є незрозумілим, у чому полягає неясність судового рішення, які припускаються варіанти тлумачення рішення, як це впливає на його виконання.

17. За результатами розгляду заяви про роз`яснення судового рішення суд постановляє ухвалу про роз`яснення судового рішення або відмову в його роз`ясненні.

18. Із матеріалів справи №420/554/25 вбачається, що 06 серпня 2025 року відповідач звернувся до П`ятого апеляційного адміністративного суду із заявою про роз`яснення постанови від 29 липня 2025 року, якою П`ятий апеляційний адміністративний суд рішення Одеського окружного адміністративного суду від 17 червня 2025 року скасував та ухвалив нове рішення, яким визнав протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 загону морської охорони) щодо непроведення нарахування та виплати ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 01 серпня 2021 року по 19 січня 2023 року. Зобов`язав військову частину НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 загін морської охорони) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 01 серпня 2021 року по 18 липня 2022 року, виходячи з принципу пропорційності, відповідно до Порядку №100, з урахуванням раніше виплачених сум. Зобов`язав військову частину НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 загін морської охорони) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 19 липня 2022 року по 19 січня 2023 року, відповідно до Порядку №100, з урахуванням раніше виплачених сум.

19. У вказаній заяві відповідач просив задовольнити цю заяву та постановити ухвалу з урахуванням правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 26 червня 2019 року в справі №761/9584/15-ц, щодо визначення судом критеріїв оцінки пропорційності при нарахуванні суми середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні з врахуванням справедливого та розумного балансу між інтересами працівника і роботодавця, якою роз`яснити військовій частині НОМЕР_1 порядок і межі виконання постанови П`ятого апеляційного адміністративного суду від 29 липня 2025 року при розгляді апеляційної скарги ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 17 червня 2025 року в справі №420/554/25 за позовною заявою ОСОБА_1 до НОМЕР_2 загону морської охорони (військової частини НОМЕР_1 ) про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії, а саме:

- за цією постановою суду, чи повинна військова частина НОМЕР_1 нарахувати ОСОБА_1 суму середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 01 серпня 2021 року по 17 липня 2022 року, виходячи з принципу пропорційності, з урахуванням правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 26 червня 2019 року в справі №761/9584/15-ц, та позиції Верховного Суду у складі судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду, викладеної у постанові від 30 листопада 2020 року в справі №806/2473/18, у розмірі 28,92% від суми 260198,40 грн (середній заробіток за час затримки розрахунку за період з 01 серпня 2021 року по 17 липня 2022 року), що складає 75249,38 грн;

- за цим рішенням суду, чи повинна військова частина НОМЕР_1 нарахувати ОСОБА_1 суму середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 01 серпня 2021 року по 17 липня 2022 року та з 19 липня 2022 року по 19 січня 2023 року в розмірі 69327,53 грн з урахуванням раніше виплаченої суми, чи ні.

20. Відмовляючи у задоволенні заяви військової частини НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 загону морської охорони) про роз`яснення постанови П`ятого апеляційного адміністративного суду від 29 липня 2025 року в справі №420/554/25, апеляційний суд в оскаржуваній ухвалі від 19 серпня 2025 року зазначив, що у заяві про роз`яснення судового рішення вказано про незрозумілість порядку виконання судового рішення в частині стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, а саме: чи включено в цю суму податки, збори та інші обов`язкові платежі, які підлягають утриманню відповідачем як податковим агентом, та яку саме суму має перерахувати відповідач безпосередньо позивачу. Водночас зміст постанови П`ятого апеляційного адміністративного суду від 29 липня 2025 року є чітким та зрозумілим, не викликає труднощів у розумінні, оскільки не містить положень, стосовно яких можуть виникнути суперечності щодо їх розуміння. У постанові П`ятого апеляційного адміністративного суду від 29 липня 2025 року чітко визначені зобов`язання, які необхідно виконати відповідачу для належного виконання постанови суду в цій справі.

21. Суд апеляційної інстанції вказав, що, як убачається з мотивувальної частини постанови, відповідач зобов`язаний виплатити позивачу середній заробіток за період затримки остаточного розрахунку при звільненні з 01 серпня 2021 року по 07 грудня 2024 року. Колегією суддів зазначено, що правовідносини щодо стягнення на корись позивача середнього заробітку за період з 01 серпня 2021 року по 18 липня 2022 року (до набрання чинності Законом №2352-ІХ) регулюється статтею 117 КЗпП України у редакції, чинній до внесення до неї змін Законом №2352-ІХ, а за період з 19 липня 2022 року по 07 грудня 2024 року - статтею 117 КЗпП України у редакції Закону №2352-ІХ, із застосуванням обмеження виплати шістьма місяцями. Колегія суддів дійшла висновку про необхідність здійснення нарахування та виплати компенсації за затримку розрахунку при звільненні по виплаті грошового забезпечення. Суми, які визначені до стягнення як середній заробіток за несвоєчасний розрахунок при звільненні, обраховуються без віднімання сум податків та зборів. Податки і збори із суми середнього заробітку, присудженої за рішенням суду, підлягають нарахуванню роботодавцем при виконанні відповідного судового рішення та, відповідно, відрахуванню із суми середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні при виплаті працівнику, внаслідок чого виплачена працівнику на підставі судового рішення сума середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні зменшується на суму податків і зборів. Колегія суддів зазначила, що саме роботодавець має виконати функції податкового агента щодо нарахування, утримання та сплати податків та зборів до бюджету з заробітної плати (середнього заробітку за час вимушеного прогулу), нарахованої позивачу на підставі рішення суду. При цьому визначення конкретного розміру податку на доходи фізичних осіб та військового збору не входить до компетенції суду. Як убачається зі змісту заяви про роз`яснення судового рішення, відповідач розуміє зміст постанови П`ятого апеляційного адміністративного суду від 29 липня 2025 року та ним не зазначено, в чому саме полягає незрозумілість судового рішення в розумінні статті 254 КАС України. Доводи, на яких ґрунтується подана відповідачем заява про роз`яснення судового рішення, на переконання суду, є фактично зверненням до суду за вирішенням процесуальних питань, що пов`язані з виконанням судового рішення, наданням правових порад щодо дій заявника після ухвалення судового рішення, що, з огляду на викладене, не відповідає меті роз`яснення, а отже, у межах процедури роз`яснення судового рішення є неможливим. Із заяви про роз`яснення судового рішення слідує, що обставини, на які посилається заявник, фактично вказують на те, що він просить не роз`яснити рішення суду в справі у розрізі статті 254 КАС України, а просить встановити спосіб і порядок його виконання.

22. Розгляд заяви про роз`яснення судового рішення здійснюється судом, який його ухвалив, виходячи із зазначених заявником доводів щодо незрозумілості та неясності цього рішення (його резолютивної частини), що перешкоджає його належному виконанню.

23. Проте, як випливає із аргументів касаційної скарги, змісту заяви відповідача про роз`яснення постанови П`ятого апеляційного адміністративного суду від 29 липня 2025 року в справі №420/554/25 та оскаржуваної ухвали П`ятого апеляційного адміністративного суду від 19 серпня 2025 року про відмову в роз`ясненні вказаної постанови, суд апеляційної інстанції, дійшовши висновку про відсутність підстав для задоволення поданої військовою частиною НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 загоном морської охорони) заяви про роз`яснення судового рішення, не дослідив належним чином доводи цієї заяви. Зазначені апеляційним судом в оскаржуваній ухвалі доводи заяви про роз`яснення постанови П`ятого апеляційного адміністративного суду від 29 липня 2025 року в справі №420/554/25 відрізняються від тих доводів, що вказані відповідачем у цій заяві.

24. Наведені обставини свідчать про процесуальні порушення та неналежний розгляд судом апеляційної інстанції заяви відповідача про роз`яснення судового рішення.

25. За таких обставин, з огляду на приписи статті 353 КАС України, касаційна скарга військової частини НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 загону морської охорони) підлягає задоволенню, ухвала П`ятого апеляційного адміністративного суду від 19 серпня 2025 року - скасуванню, а справа №420/554/25 - направленню до П`ятого апеляційного адміністративного суду на новий розгляд заяви військової частини НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 загону морської охорони) про роз`яснення постанови П`ятого апеляційного адміністративного суду від 29 липня 2025 року.

V. Судові витрати

26. Підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 341 345 349 353 355 356 359 КАС України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу військової частини НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 загону морської охорони) задовольнити.

2. Ухвалу П`ятого апеляційного адміністративного суду від 19 серпня 2025 року в справі №420/554/25 скасувати.

3. Справу №420/554/25 направити до П`ятого апеляційного адміністративного суду на новий розгляд заяви військової частини НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 загону морської охорони) про роз`яснення постанови П`ятого апеляційного адміністративного суду від 29 липня 2025 року.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий: О. В. Кашпур

Судді: О. Р. Радишевська

В. М. Соколов